Плоєні коміри в жіночому строї Речі Посполитої XVI - XVII ст.

 

Плоєний комір, він же раф (англ.), ґорґєра (ісп.), фреза (фр.), креза (пол.) - це дуже примітний елемент в чоловічому й жіночому костюмі другої половини XVI - першої половини XVII сторіччя. Просто кажучи це смуга тканини призбирана на основі, накрохмалена а потім заплоєна за допомогою гарячих щипців характерними зустрічними складками. По зовнішньому краю такий комір міг прикрашатися мереживом або вишивкою. Фреза була дуже дорогою деталлю одягу. Хельга Мебіус в своїй книзі "Дівчина бароко" цитує заяву одного француза, який стверджував що він носить на шиї тридцять два акра кращих виноградників.

 

Портрет Софії Острозької (деталь). Копія XVIII з оригіналу XVI сторіччя. Зараз втрачено.  

 

Форма та розміри такого коміра - дуже характерний маркер для визначення часових рамок в межах 10-20 років. Вперше він з'являється в середині XVI сторіччя в строї королев та дружин магнатів Речі Посполитої. В цей період навіть ще не можна говорити про плоєння - це просто невеликі зустрічні складки з вузької смуги тканини, вшиті по краю коміра-стійки та манжет. Тобто ця обробка - одне ціле з сорочкою або з шемізеткою, що одягалася поверх сорочки і закривала декольте. Ми бачимо такий збірчастий комір на портретах Софії Острозької, Анни Ягелонки, Катерини Австрійської та інших шляхетних жінок епохи. 


                 
  Лукас Кранах Молодший. Анна Ягелонка. 1550-ті   Лукас Кранах Молодший. Єкатерина Австрийська.

 

Поступово зустрічні складки збільшуються в розмірах, їх починають крохмалити та плоїти. Це відбувається в 70-80-ті роки XVI сторіччя - на надгробках Анни Сенявської та дітей Даниловичів ми бачимо невелике коло збірок, що витончено охоплюють шию. Такого ж типу - манжети на рукавах. В даному випадку, з огляду на технологію укладання складок, можна говорити виключно про зйомну шемізетку, що не була частиною сорочки. 

 

 
Яков Трвалий. Надгробок дітей Даниловичів (фрагмент). 80-ті роки XVI сторіччя. Олесько.  Невідомий скульптор. Надгробок Анны Сенявської (фрагмент). Друга половина XVI сторіччя. Олеський замок

 

В цей же часовий проміжок з'являється оздоблення мереживом по краю коміра. Зверніть увагу на манжети Ядвіги Мнішек - вони вже не об`ємні а пласкі. Таким чином, між манжетами та фрезою втрачається зв'язок форми, але зберігається спільність обробки (в даному випадку - мереживо). 

 

                
Портрет Ядвіги Мнишек. 1583 рік Портрет Софії Ходкевич. Житомирський музей. 

 

Плоєний комір проникає і в середовище міщанок. Наведені тут зображення - це фрагменти ікони Страшного суду з с. Вовче. Модна фреза прикрашає і костюм корчмарки, і сукню праведниці. Цікаві чорні цяточки по краю коміра корчмарки - швидше за все схематичне зображення вишивки "чорним по білому", досить популярної на протязі всього XVI сторіччя. 

 

       
Невідомий художник. Страшний суд (фрагмент). Кінець XVI сторіччя, с. Вовче. Зберігається в Олеському замку.  

 

І ось, нарешті, в кінці XVI сторіччя фреза збільшується до максимальних розмірів, стає окремим самостійним елементом, не пов'язаним ані з сорочкою, ані з шемізеткою, і отримує у сучасників уїдливе прізвисько «млиновий жорнів». Для утримання форми складок тканина прихоплюється нитками. Ці стежки дуже добре видно, наприклад, на портреті Христини Любомирської. Тобто коли фрезу потрібно освіжити - нитки спорювалися, комір прався, крохмалився, плоївся, і складки знову зшивалися. Розглядаючи музейні зразки що збереглися (наприклад, в книзі Джанет Арнольд) ми бачимо, що такий комір застібався на два гудзики ззаду. 

 

                     
Портрет Крістіни Любомирсбкої. 1600-ті (фрагмент).    Портрет Катажини Любомирської 1597 рік (фрагмент)

 

Оздоблення мереживом все сильніше завойовує позиції - їм продовжують обшивати края складок або роблять багатошаровий комір, як ми це можемо бачити на портреті Грізельди Сапеги - з полотна, білого мережива і мережива з золотими нитками. Цікава деталь на обох портретах - перлова нитка на шиї зверху коміра. Така ж прикраса - на портреті Софії Ходкевич (див. вище), швидше за все також належить до початку XVII сторіччя.   

 

   
 Портрет Маріни Мнішек (фрагмент). Початок XVII сторіччя

 Портрет Грізельди Сапегі (фрагмент). 1620-ті роки.

Національний музей Республіки Білорусь.

 

Звертаючись знову до української ікони - круглі коміри в строях «принцес» на зображеннях з Юрієм Змієборцем. Особливо цікава фреза на іконі з села Берест - подібне декоративне скріплення складок золотою або шовковою ниткою дійсно мало місце в першій половині XVII сторіччя. 

 

       

Юрій Змієборець (фрагмент). с. Чертижне (зараз Польща), 1624 рік. ЛХМ

 Юрій Змієборець (фрагмент). с. Берест, Львівська обл. Перша половина 17 сторіччя. ЛХМ

 

Залишки моди на «млиновий жорнов» зустрічаються до середини XVII сторіччя, ну а потім ці коміри безслідно зникають, стаючи частиною історії. 
Фрагмент гравюри з "Патерика Печерського". 1661 рік.  

 

Автор - Наталя Скорнякова.