Бліо

Бліо (фр. bliaut, bliaud)

Верхнє чоловіче та жіноче плаття XI - XII сторіччя. Одягалося на шенс. Поява бліо в європейському костюмі пов'язана з Хрестовими походами та знайомством європейців зі східними формами вбрання з подовженими рукавами.

Раннє жіноче бліо (XI - перша половина XII ст.) було більш строгої геометричної форми - через те що манжети рукавів були ще не дуже довгими і все плаття було оздоблено широкими кольоровими смугами по коміру, краях рукавів та подолу - так само, як традиційно до появи бліо прикрашалася далматика. Воно могло шитися як з вовни, так і з шовку.

 

     
Маркграфіня Матільда. Ілюстрація з книги 1115 року. Angers – BM – ms. 0243 F077v. Фреска з костелу в Педрете, 1-ша пол. XII сторіччя. Музей образотворчих мистецтв в Каталонії, Барселона.

 

Більш пізня та більш вигадлива форма бліо шилася переважно з шовку, нижня частина рукавів була дуже широкою та часто сягала землі. Края рукава могли гофруватися, звисаючі кінці його іноді для зручності зав'язували вузлом. Пишна спідниця бліо розширювалася за рахунок бічних, передніх та задніх клинців. 

 

       
 Північно-італійська фреска.  Codex lat.2599 Munchen St.B.   Статуя з Корбею

Бліо могло бути коротше за шенс, причому досить сильно.

Це модне верхнє плаття щільно облягав торс за рахунок крою, що підкреслював всі форми та викликав суспільний осуд. В конце концов, женское шелковое блио было запрещено одним из церковных соборов в конце XII века. 

Протягом XII сторіччя рукава чоловічого бліо мали декілька форм: спочатку вони розширювалися знизу подібно воронці, пізніше - щільно облягали зап'ястя і були дуже широкими в проймі. Іноді бліо мало бічні розрізи до середини стегон (для їзди верхи) (Мерцалова, 1972).

 

                           
 Генріх Плантагенет. Надгробна пластина.   Св. Петро. Фігура з західного порталу монастирського костелу св. Марія в Ріполі, 2-га чверть XII сторіччя

 

Автор - Наталя Скорнякова.

More in this category: Ескофьон-а-корн »