Табулатура Яна з Любліна

Автор: Гжегош Кондрашюк


Переклад: Антоніна Кізлова


“Табулатура для органа Яна з Любліна” датується 1538-1548 рр. Ця збірка – надзвичайно цінне музичне надбання Польщі шістнадцятого століття, зберігається у відділі Польської академії наук у Кракові (посилання Ms. 1716).


Табулатуру написав, імовірно, один із тогочасних органістів монастиря в Красніку. Вона є збіркою різноманітних пісень, без чітко спрямованої тематики. У вступі наведено теоретичні тлумачення, присвячені роботі з хоровими мелодіями та правила органного ладу. Репертуар збірки складається з інструментальних мелодій, транскрипцій вокальних партій, світських пісень (польські, німецькі, французькі), італійських мадригалів, а також танців. У підбірці закордонних творів є такі композитори, як Girolamo Cavazzoni, Henricus Finck, Clément Janequin, Josquin des Prés, Claudin de Sermisy, Philippe Verdelot. Польську творчість представлено роботами Миколая з Кракова, Миколая з Харзанова та композиціями анонімних авторів. Ця табулатура – найдавніший на сьогодні органний німецький запис (на багатолінійній системі зафіксовано найвищий голос у композиції, решту голосів записано в літерних рядках у примітках).


Люблін у часи Яна


У XV столітті до Польщі прийшли перші новинки ренесансного гуманізму з Італії. Люблін став одним із найважливіших міст Речі Посполитої. Незвична суміш епох, культурних прошарків свідчить про особливе значення Любліна для того часу. Це було місце зустрічі двох великих культур: Східної та Західної. В такій різнорідній культурній атмосфері міста в 1537–1548 рр. постала одна з найчарівніших пам’яток культури польського відродження – Табулатура Яна з Любліна…


Бібліографічні припущення


Невідомо, ким насправді був Ян з Любліна: переписувачем, який копіював релігійні твори до табулатури, бакалавром, органістом, колекціонером, теоретиком чи композитором? Все, що написано про цю людину за останні десятиріччя, спирається на здогадки та припущення. Ян з Любліна швидше за все був ченцем із монастиря в Красніку, про це свідчить напис на обкладинці табулатури. Ім’я Іоанніс де Люблін було поширене серед студентів Казимирівської Академії.



Трохи фактів про Табулатуру


1907 р. в колекції Геронімея Лопациньського було знайдено рукописну книгу з відтисненим на обкладинці написом:
TABULATURA IOANNIS DE LYUBLYN
CANONICORUM REGULARUM DE
CRASNYC, 1540
Було вирішено передати її до фондів Краківської наукової академії. Там цю збірку опрацював обдарований польський музикознавець – Адольф Хібінський. Через кілька років він опублікував у своєму «Музичному щоквартальнику» шість перших розділів своєї роботи про Табулатуру Яна з Любліна. Дальші розділі більше ніде не виходили. Втім, попри те, що відтоді минуло вже понад 80 років, ці кілька сторінок досі є найповнішим джерелом про Табулатуру. Саму Табулатуру далі не досліджували. Нині матеріали з неї використовували кілька композиторів, наприклад Анджей Пануфник та Ян Кренз. Лише завдяки Яцекові Урбаняку та його Колективу давньої музики «Ars Nova» Табулатура повернулася до свідомості творців музики кінця XX ст. Коли ви чуєте чудові інструментальні обробки танців зі славної Табулатури Яна у виконанні колективу Яцека Урбаняка, можете уявити, яка своєрідна атмосфера панувала в ренесансному Любліні.
Табулатура Яна з Любліна – це найбільша (бл. 520 сторінок) органна табулатура в Європі XVІ ст. Табулатура містить близько 300 музичних творів. Серед них трапляються композиції польського, французького, італійського, іспанського походження. Ця надзвичайно різноманітна й водночас винятково багата збірка є незвичайним джерелом про музичну культуру не тільки Любліна, а й усієї Речі Посполитої.


Світські пісні, які написав Ян з Любліна


На вулиця Любліна в добу Ренесансу можна було майже неодмінно зустріти музикантів, які співали веселі, вільні пісні, котрі знаходили шанувальників серед завсідників барів і таверн. Навідувалися ці музиканти, крім Любліна, й до інших міст по всій Європі. Вони були жебраками, звичайними підмайстрами чи просто волоцюгами. В будинках міщан окрім польських пісень співали також німецькі Lieder, сентиментальні французькі шансон, італійські frottole й короткі простецькі «вилянечки». Любляни, котрі навчалися в Італії, привозили «італійські пісеньки», а купці, що приїздили до міста з інших регіонів, – рідні пісні й танці. Ян з Любліна записав до своєї Табулатури незліченні світські пісні. Духовенство дуже їх критикувало, бо ті були «як морські сирени, що ріжуть слух пристойним людям і не відповідають морально-естетичним нормам», або ж були такими, «котрі зваблюють молодих людей і зводять їх з глузду». Тому такі твори було суворо заборонено друкувати. Й саме завдяки Янові ми можемо ознайомитися з багатьма безсумнівно красивими творами. Прикладом може бути пісня «Очі мої любі». До нотного запису, котрий зберігся в люблінській Табулатурі, учні знайшли в іншій табулатурі XVI ст. текст:


Oczy me mile, dokąd nie ujrzycie
Wesela swego, nie chciejcie się smęcić,
Nie chciejcie mię w żałości mej wydawać.

Serca w tej mierze hamować nie mogę,
Które w tej jednej wszystko swe wesele,
wszystkę nadzieję swoję położyło.
I tak rozumiem, iż ciężko przychodzi
w serdecznym żalu, w utrapionej myśli
Na wesołą się postawę zdobywać,
Wszakoż nadzieja niech was smutne cieszy
W waszej żałości, a za pewne wiedzcie,
Iż w rychłe swoję milą oglądacie.
Ona, jeśli tak, jako okazuje
Postawą swoją, wiernie mię miłuje,
Wierzę, iż czeka przyjechania mego.
I o to stoi, aby mię w zdrowiu
Oględać mogła, w czym ją, mocny Boże,
Pociesz, a dla niej racz i mnie zachować.


Цей твір – один із перших польських мадригалів – засвідчує незвично високу майстерність його автора, який посилався на італійських петраркістів. Другий мадригал, записаний у Табулатурі, вже, можливо, не в такій рафінованій формі, як попередній, називається «Гори наді мною, Венеро». Автор цього тексту – Миколай із Кракова (Nicolaus Cracoviensis). Найточніше твір «про зрадливе кохання Венери» охарактеризувала Єва Обніська – фахівець з вивчення давніх музичних творів: «Простий, але сповнений наївною чарівністю текст говорить про покинуту дівчину, яка бідкається: “Я думала, що сама Венера живе нами”. В пісні Миколая з Кракова [...] не застосовуються надто складні технічні прийоми, проте там чудова, багата і красива мелодія. Це – світська музика для сенсорного сприйняття звуку. Пісня постає перед нами нині в дуже чутливому й чуттєвому світлі, щирому життєвому досвіді». Мадригал – як твір італійської музичної культури – характеризується вишуканістю й елегантністю. Його виконували в будинках патриціїв чи при дворах магнатів, а також для елітарних слухачів.


Танці в Табулатурі


Надзвичайно цінні описані в Табулатурі танці. Описав їх Ян з Любліна аж тридцять шість. Дуже важко достеменно встановити походження кожного з них, наприклад, танець «Єще Марчіне» ніби польський, але однозначно перші слова тексту – це початок популярної французької пісні. Дуже цікавий танець з чудовою старопольською назвою: «Заклулам ще тгарниєм на єден скок». Адольф Хібінськи дописав далі такі слова: «Заклулам ще тарниєм… оббила ноги, коли інші танцюють, я танцювати не можу. – Заклулам ще тарниєм, як я буду стрибати, в танці їх я кину, буду гірко плакати». В цьому творі, як і в інших з Табулатури, відчувається вплив рідного фольклору. В люблінській Табулатурі віддзеркалено не лише велику кількість традицій різних народів, а й дворянську та народну культуру. Про це свідчить танець «Заклулам ще чернием», відомий за межами Польщі, який записано до багатьох Табулатур Західної Європи: французької P. Attaingnanta (1530), голландської T. Susato (1531), німецьких H. Newsidlera (1554), W. Heckela (1562) й E. N. Ammerbacha (1571). Також популярним у Європі був польський танець угорського походження – «Гайдуцький». Нині він зберігається в усній традиції мешканців Подхалля й Малополля. В часи Яна з Любліна, с Чернослава, с Людзиска – багато танців були культурним надбанням усієї Європи; звідси наявність у Табулатурі красницької переробки західноєвропейських танців. Танцювали тоді німецькі: «Conradus», «Ferdinando» чи «Paur Thancz», італійські «Italike» й «Rocał fusa», а також «Bona cat». Укладач нерідко змінював мелодику й саму назву, наприклаж «Rocal fusa» схожий на «La rocha'l fuso», записаний у італійських та німецьких табулатурах. Останніми танцями в Табулатурі були танці іспанські («Hispanicum»), а також кілька французьких.


Органна транскрипція в Табулатурі


Ренесанс – це доба, для якої притаманна суто інструментальна музика. В Табулатурі Яна з Любліна є багато транскрипцій органних творів вокальних майстрів європейської музики на релігійну тематику, а також чисто інструментальних творів (напр. органна прелюдія). Велика кількість записів анонімна. Завдяки кропіткій роботі, вдалося ідентифікувати трьох польських авторів: Миколая з Кракова, Миколая з Харзанова й Северина Коня. Табулатура містить переважно західноєвропейський репертуар – твори близько 20 композиторів, серед яких трапляються відомі прізвища: Клемент Яннегуим, Йосонуін дес Прес, Constanzo Festa, Clanude de Sermisy, Philippe Yerdelot, Ludwik Senfl, Heinrich Finek. Композиції цих видатних творців тогочасної Європи грали в люблінських костелах, що свідчить про надзвичайно тісні культурні контакти Люблінщини з усім континентом.


Теоретичні трактати з Табулатури


В Табулатурі з Красніка є вступ: «Ad faciendum cantum coralem in discanto tenore et basso sex sunt niecessaria quibus debet uti omnis organisator...». Це щось на зразок теоретичного музичного трактату, в якому в дуже творчій манері описано численні приклади найновіших на той час композиційних методів (таких, як мистецтво контрапункту, імітація). Збірка закінчується теоретичною частиною: вченням про практику використання органної музики. Тут слід зазначити, що два трактати з Табулатури Яна з Любліна є великим внеском у розвиток музичної думки (…).