Сорочка для строю львівської мещанки, 1650-ті роки.

 Коли я взялася за реконструкцію нижньої сорочки до комплексу костюма львівської міщанки середини XVII сторіччя то в першу чергу спиралася на цикл вотивних ікон, що зберігається в колишньому монастирі бернардинів у Львові (та який був використаний для створення всього строю в цілому). Рукава та коміри сорочок дуже добре видно в зображеннях повного костюму. Але, що особливо цінно, - на деяких вотивних іконах ми бачимо жінок, що знаходяться в ліжку (хворих або вмираючих), одягнених тільки в білу сорочку та білий очіпок.

 

   
мал. 1. Чудо с Хедуйгою Вайшовой (Heduigis Wayszowa), мешканкою Львова (ciuis Leop). Вотивний образ з церкви св. Андрія (колишній костел бернардинів), Львів.  мал. 2. Чудо с прославленою Анною з Фульштина (illustrissima Anna de Fulsztyn). Вотивний образ з церкви св. Андрія (колишній костел бернардинів), Львів.

 

Отже, які характерні риси нижньої жіночої сорочки ми можемо тут простежити:

1. Рукава середньої ширини, тобто не сильно вузькі як це було в XVI і в першу половину XVII сторіччя, але й не сильно широкі

2. Збірки по всій окружності горловини і чітко помітна вузька смужка тканини на якій ці збірки закріплені.

3. Збірки на зап'ясткі, причому досить часта деталь - високі збірки, виконані швидше за все декількома рядами простьобок. Також наявність вузької смужки тканини в якості манжети

4. Контрастні зав'язки на манжетах і комірі - для цього періоду виключно чорного кольору

5. Абсолютно ніщо не вказує на наявність вишивки (хоча для повноти картини варто зауважити що вишиті сорочки згадуються в документах нашого регіону як в XVI так і в XVII сторіччях).

 

Що стосується технології розкрою та пошиття - я спиралася на дві італійські сорочки кінця XVI століття, що збереглися в музеях. Зовнішньо вони найбільш схожі на те що ми можемо бачити на вотивних образах зі Львова, та найбільш близькі конструктивно до етнографічних зразків в українському строї - хоча в першу чергу для мене був важливішим збіг по часу, а не пізніша етнографія.

 

Отже, я вибрала таку схему крою, повторивши конструкцію італійської сорочки з бостонського музею:

- дві деталі корпуса (передня та задня частини);

- два рукави;

- два полика;

- дві ластовиці;

- вузькі смужки тканини для манжет та горловини.

 

Абсолютно всі деталі прямокутні або квадратні, без будь-яких кривих ліній. Тканина, використана для пошиття сорочки, - тонкий білий льон. В першу чергу, ще до збірки, я обробила абсолютно всі зрізи деталей - однаковим способом з вузьким подвійним підгином тканини і закріпленням краю підшивочним швом з виворітного боку. Історично частина зрізів була кромкою полотна. Її не зрізали, тому край не треба було обробляти. Але в моєму випадку це був стандартний льон шириною 150 см, до того ж сучасна кромка тканини дуже широка і зовсім не пасує для такої делікатної роботи - практично завжди я її зрізаю. Крім того таким же чином (підшивочним швом) був оброблений вертикальний розріз на передній частині.

 

Після обробки країв почалася власне збірка - всі деталі зшивалися між собою швом "через край" (він же косий обметувальний шов, але дуже, дуже дрібненький). Нижче на двох світлинах можна бачити два варіанти послідовності роботи - на мал. 3 я спочатку виконала збірку всіх деталей на площині. Полик вже пришитий до корпусу, рукаву та спині, вшита ластовиця, але сам рукав ще не зібраний. На рис. 4 я навпаки почала з того що зібрала рукав в ластовицею (залишивши незшитою зону в області манжета), а вже потім пришила полик і з'єднала всю конструкцію з деталями корпусу. У якій послідовності збирати сорочку вам - вирішуйте самі.

 

     
 мал. 3. Делалі сорочки в процесі зборки - виворітна сторона  мал. 4. Ластовиця, вшита в рукав - виворітна сторона

 

На мал. 6 показана зона зап'ястя рукава з незшитою ділянкою приблизно в 6-7 см. Коли рукав уже зібраний таким чином - можна починати робити простьобку для збірок - в моєму випадку вийшло 12 рядів стібків з кроком приблизно в 6-7 мм і відстанню між рядами в 4 -5 мм. Дуже важливо щоб всі стьобки йшли один під іншим - інакше рівномірних красивих складок не вийде.

 

     
мал. 5. Зона манжети рукава - виворітна сторона мал. 6. Ряди стьобків для збірок на рукаві - лице та виворіт

 

Як закінчили робити ряди стібків - беремо за вільні кінці ниток і дуже обережно, без зусилля, починаємо пальцями призбирували тканину. Коли потрібна ширина манжета досягнута - кожна вільна нитка збірки закріплюється в кромці, кінці що залишилися обрізаються.

 

       
мал. 7. Початок призборювання манжета мал. 8. Збірки манжета - лице

 

Кромка манжета набуває дуже характерний вид, властивий всім картриджним складкам.

 

     
мал. 9. Складки з вивороту мал. 10.Кромка, яку потрібно буде підшити до смужки манжета

 

Тепер робимо збірки на горловині - тут всього три ряди ниток, кожну горизонталь я закріплювала окремо, тобто це не суцільне кругове простібування. На мал. 12 добре видно вже стягнутий полик - коли нитки будуть закріплені настане черга збірок на передній частині та спині.

 

     
мал. 11. Простьобування на горловині мал. 12. Призбираний полик

 

Я не робила корпус і полики сильно широкими тому складки вийшли досить акуратними, плечі майже не пузиряться як це буває на більш широких сорочках, - що загалом схоже на зображення на мал. 2.

 

     
мал. 13. Повністю призбирана горловина мал. 14. Горловина з лица та вивороту

 

Тепер залишилися фінальні роботи - для цього я окремо зібрала вузькі лляні смужки для горловини і манжет (перегнула навпіл, сховала край всередину, підшила через край). На прикладі горловини видно порядок закріплення збірок на такій смужці - спочатку я прихоплювала тільки перегини збірок звернені до лицьового боку сорочки.

 

     
мал. 15. З'єднання збірок з обтачною смужкою мал. 16.Голка входить тільки в зовнішні перегини складок

 

Коли лляна смужка пришита по всій довжині, розміщуємо горловину до себе виворітною стороною і йдемо назад, прихоплюючи перегини складок, звернених на виворіт. Таким точно чином закріплюємо складки на манжетах рукавів.

 

     
мал. 17. Складки, пришиті тільки з лица - на перегині видно то, що залишилося прихопити з вивороту. мал. 18. Підшиваємо перегини складок з виворітного боку

 

Коли манжети та горловина готові - обшиваємо дірочки для шовкових стрічок. Спочатку я зробила навісні нитяні петлі, як на італійській сорочці з Бостонського музею. Але коли протягнула в них стрічки і спробувала кілька разів зав'язати і розв'язати - зрозуміла що ці петлі ненадійні. Тому зрізала їх і обшила дірочки, які цілком добре вписалися в вузький манжет 5 мм завширшки.

 

              
 мал. 19. Зав'язування манжет  мал. 20. Сорочка в готовому вигдяді

 

У мене було трохи тонкого якісного льону для сорочки, тому я вчинила так само, як робили до мене багато поколінь економних жінок - підшила поділ більш грубою лляною тканиною. Цей горизонтальний шов дуже добре видно на фінальних світлинах. Залишилося ще одне відкрите питання щодо ширини подолу - вона вийшла трохи вужчою, ніж мені б хотілося. Думаю, для нової сорочки я візьму ширші полотнища для корпуса (хоча це може вплинути на форму горловини), або, як варіант, зроблю трапецію донизу.

 

 

Робота з джерелами, дизайн, виконання - - Наталя Скорнякова.

Автор студійних світлин - Valentin Tsurkan.