Підготовка овечої вовни до прядіння

В середньовіччя прядіння та ткацтво вважалися дуже відповідним та пристойним заняттям для жінки шляхетного походження. Здається - нудна та занадто простацька робота, не панська то справа. Проте коли дізнаєшся, що жінки отримували прядиво вже готовим до прядіння, про те як її обробляли щоб довести до такого стану, шовковистого та приємного на дотик, - стає зрозумілим що як раз всю монотонну та брудну роботу виконували простіші люди. 

 1. Миття

Овець мили перед стрижкою. Ала так сталося, що мені вовна дісталася зрізана з овечої шкури, котру готували до вичинки. Тому усі реп`яхи та бруд пішли з сировиною у довісок.

Для миття такої вовни найкраще за все підходить тепла злегка мильна вода. Не варто захоплюватися сінтетичними миючими засібами - у вовні міститься природне виділення сальних залоз, ланолін. І чим довше він залишається на волокні, тим менше його їсть моль. Зістріжену вовну можна просто занурити у ємність з водою та ретельно перемішувати деякий час, змінюючи воду доти вона не стане чистою. Перші два-три рази можна промивати в звичайній воді, і лише потім у мильному розчині. Добра ідея - покласти вовну у сітчату тканину та подвісити її у проточну воду, - якщо звичайно неподалік від вас є струмок з доброю течією та ви не миєте вовну у промислових масштабах.

Далі - просушити, перед наступним етапом обробки вовна повинна бути сухою. Хоча краще звичайно все зробити спочатку правильно - помити овець, дати їм обсохнути, зрізати вовну. Набагато якісніша сировина та набагато менше потім роботи!

 
 

2. Тріпання

Після миття вовна виглядає все ще підозріло та вельми неестетично - дивні зваляні грудки. З цих грудок стирчать ріп`яхи та насіння. Для того щоб вовна стала пушиста її треба розтріпати - розтащити пальцями у різні боки. Вельми поступово, без різких рухів. Впродовж тріпання все що залишилося у волокні з нього видаляється - а це можуть бути не тільки згадані вище колючки і травинки, але і часто кліщі, хай вже й мертві. У правильно розтріпаній вовні буде видно усі шерстинки, вона значно збільшиться в об`ємі та стане шовковистою на дотик. Так - кожну грудку вовни. У такому вигляді її вже можна прясти - в мене цілком виходило. Але оскільки вовна нечісана, то нитка буде грубою та доволі нерівномірною по товщині. Якщо хочете досягнути більш цікавого результату, то наступний етап - чісання.

 
 

3. Вичісування

Вичісували вовну двома дерев`яними щітками дуже специфічної конструкції - на дошку насаджували часті зуби, вигнуті під кутом. Збоку чи зверху до щітки кріпили рукоятку, також з дерева. Знайти зараз такі штуки доволі складно, замість них можна використовувати найближчий аналог - щітки для вичісування вовни у домашніх тварин, наприклад, собак. Їх конструкція вельми відповідає тому що треба, хоча можуть значно відрізнятися розміри та колір. Вже розтріпану вовну, невелику кількість, треба покласти на одну з щіток та трохи заштовхати пальцями щоб волокно пройшло поміж зубів. Далі взяти другу щітку, розгорнути у протилежному напрямку та прочісати нею декілька разів поки не з`являться  рівні волокна. Вибрати їх пальцями, відкласти, знову прочесати. Доволі енергійне заняття, доречі, руки з незвички втомлюються швидко. Не варто вичісувати до останнього - для отримання доброго прядива нас цікавлять тількі довгі волокна. Коротші залишаються проміж зубів та йдуть у очіс - їх просто треба винути з щитки перед тим як класти туди нову порцію вовни на вичісування. Коли накопичується деяка кількість чесаної вовни її можна прихлопнути трохи долонями та скачати рулоном. Саме у такому вигляді продається волокно з вовни в наш час в крамницях для рукоділля, - його використовують зараз для валяння. Якщо вам ліньки (або немає можливості) возитися з першими трьома етапами обробки вовни - то можна купити вже готову, чесану. Та прясти з неї.

 

 

Автор - Наталя Скорнякова