Аксамит був найдорожчою і вельми рідкісною коштовною тканиною. Умовно його можна визначити, як дуже цупку, товсту і важку італійську атласисту й оксамитну парчу, по золотому і срібному ґрунту, з травами і розводами, іноді ткану місцями золотими і срібними петлями (з “аксамитом” не треба плутати укр. “оксамит” із сучасним значенням, ці 2 терміни позначали різні за технікою виробки коштовні тканини). Назва згадується джерелами до початку XVIII ст.

Аксамит, кінець XVI століття

Походить від грецьк. εξαμιτοζ, с.-в. лат. examitum, xamitum, samita, samitum – тканина із семи ниток. Але в будові аксамитів італійського виробництва XVII ст. підрахунку шести ниток вже не спостерігається. Доволі характерною, але зовсім необов’язковою ознакою аксамита XVII ст. є рельєфні узори, виткані із великої кількості петель пряденого золота, головним чином в найбагатших ґатунках аксамиту. Такий аксамит відомий під назвою «петельчатий». Гладкі ж аксамити за своєю будовою подібні до “атласа золотного”, тому зустрічаються часто під цією назвою. Такі гладкі аксамити мають особливу пласку виробку узорів, котрі утворюються ґрунтом. У волинському торговому уставі кінця XVI ст. згадується між іншим “отлас аксамит на злоте”, який оцінювався значно дорожче навіть за вельми дорогий італійський “злотоглав оксамит” (бархат, тканий із золотом, по золотому ґрунту). Згідно детальному аналізу наявних зразків, здійсненому дослідником В. Клейном, “аксамит” характеризується передусім будовою, виробкою тканини. Цупкий ряд основи із тонкого кольорового шовку (червоного, зеленого чи жовтого) слугує скріпленням для трьох піткань.

Туреччина, кінець XVI століття

Найважливішим з них є шовк-півсирець (злегка пофарбований у червоний колір), прокинутий товстим пучком несуканих ниток, який саржевим переплетенням зв’язується з основою. На це піткання накладені ще два піткання: одне із тонкого жовтого шовку (рідким шаром) служить тлом для верхнього, із ниток товстого пряденого золота. Два верхніх піткання скріплені основою із ледь помітних шовкових ниток, саржевим переплетенням. Утворення тканого узору досягалося тим самим порядком, що і на інших коштовних тканинах (підкладними човниками).

Венеція, кінець XV століття

Джерело: Славутич Є. Шовкові тканини в костюмах військової еліти і урядовців української козацької держави та їхня тогочасна місцева термінологія.