Один з ранніх подвійних італійських портретів пензля Фра Філіппо Ліппі. Зберігається у музеї Метрополітен, Нью-Йорк. За версією музею на ньому зображені Лоренцо ді Раньєрі Сколарі та Аньола ді Бернардо Сапіті, що одружилися у 1439 році.

Жіночий костюм ілюструє всі модні тенденції Італії 1440-х років. Жінка на портреті одягнена в чорну гамурру та вишневого кольору чоппу, підбиту світлим хутром. На голові у неї селла.

Дуже характерна деталь для історичного костюма цієї епохи – вертикальні трубчасті складки на ліфі чоппи та зібрана складками широка верхня частина рукава гамурри, судячи з усього з узорчатого оксамиту.

По краю широкого рукава чоппи золотими нитками та перлами вишиті літери. Вважається, що це слово lealta (лояльність), англійські автори його також перекладають як "вірність, вірний" хоча італійською це буде звучати як fedelta.

Про високий соціальний статус жінки говорять коштовності в її костюмі та його багате оздоблення. На шиї – нитка перлів, на лівому плечі на чоппі закріплено аграф з великими перлинами та дорогоцінним каменем по центру. На пальцях ми бачимо шість перснів - три на вказівному, і три на середньому, всі з камінням.

Також багато прикрашений коштовностями головний убір, дуже типовий для костюма раннього італійського Ренесансу. Жорстка основа селли обтягнута темним шовком з візерунком, що нагадує риб'ячу луску або пташине пір'я, її кромка обшита перлами середнього розміру. Червоне драпірування подібне до укладання чоловічого шаперону - з одного боку довгий хвіст, продовження якого ми бачимо праворуч на рівні пояса і безсумнівно він спускається ще нижче, з іншого боку - коротке, але широке полотнище.

Хвіст декорований дрібними фестонами та перлами, широка коротка частина - вишивкою золотими (можливо, шовковими) нитками, металевими підвісками, дрібними перлами, розкиданими на тлі, та середніми, нашитими по нижньому краю. Увінчує селлу аграф з великими перлинами.

Автор - Наталя Скорнякова.