На багатьох зображеннях польських жіночих костюмів, відомих за портретами та надгробками, можна помітити зв'язок елементів загальноєвропейської моди з деталями локальної польської. До подібних польських деталей моди у XVII столітті належали тонкі полотняні рантухи, які носили заміжні жінки із костюмом для свят та урочистостей.
Реконструкція цього жіночого строю 1650-х років зроблена мною спираючись на львівський цикл вотивних ікон з церкви св. Андрія (колишній костел бернардинів). Крім того використовувалися крій та технології збережених до нашого часу костюмів Західної та Східної Європи, про що я обов'язково розповім в окремих статтях, присвячених пошиттю кожного елемента цього комплекту.
Коли я взялася за реконструкцію сорочки до строю львівської містянки середини XVII століття то в першу чергу спиралася на цикл вотивних ікон, що зберігається в колишньому монастирі бернардинів у Львові (та який був використаний для створення всього комплекту в цілому).
30-ті роки XVII століття для Англії – передреволюційний час. У країні править Карл I, у моді - банти, мереживні коміри та "любовний локон" у зачісці. Тим не менш, зміни в моді 1630-х років привнесли більш природні форми в пропорції фігури та народили фасон, крій якого був схожий на жакет.
Спідниця та станік до неї є зразком старовинного угорського костюму, що прекрасно зберігся. Вони є гармонійним сплавом екзотичних східних традицій більш раннього періоду та елементів західно-європейської моди, що швидко змінювали один одного.
У середині XVII століття в історичному костюмі з'явився дуже незвичайний фасон чоловічого верхнього одягу - коротка курточка, яку називали брасьєр. З 1650 по 1665 роки він став настільки коротким, що з'явився проміжок між ним та штанами, через який було видно сорочку. Більш консервативні члени суспільства дотримувалися думки, що це виглядає досить неохайно. Така радикальна мода, яка більше притаманна молодим людям, привертала увагу карикатуристів та засудження моралістів.