“Алтембас” (з пол. altembas, також lama, “zlotogłow”), або “алтабас” (рос. алтобас), який мав більше поширення, ніж “аксамит”. Назва походить від італ. “alto” і “basso”, менш вірогідно від тюрк. слів “altyn” – золото і “baz”, з араб. bez – тканина (бавовняна), або від араб. “ел-дибачь” чи “ад-дибадж” – парча). Ця тканина відома з кінця XV ст. Структура тканини тотожна будові гладкого “аксамиту”. Характерною ознакою алтабасу є те, що металеві нитки піткання робились не із пряденого золота, як в усіх інших золотних тканин, а з тягненого золота (чи срібла), тобто із найтоншого металевого дроту. Якщо тягнене золото прокинуто тільки в одну або дві нитки (пряді), то шовкова основа займає перше місце, і тканина буде порівняно м’якою; якщо ж тягнене золото щільно вкриває всю поверхню тканини, вона отримує вигляд металевої-кованої і може давати зломи. Алтабаси вироблялись на Сході (зокрема в Туреччині та Ірані) та в Італії. Більше поширення мали східні алтабаси, в яких металеві нитки превалювали, надаючи тканині вигляд кованого металевого листа (“…вершок алтобасной золотной, а по том алтобасу травы серебреные…”, “Алтабас,… по серебраной земли травы золотные”, “алтабасу золотного 13 арш., по том травки сребреные”. В західних алтабасах тягнені нитки слугували в ґрунті тканини лише доповненням до кольорового шовку, переважно червоного, тому часто зберігалась мальовничість у тлі і в узорі. Відомі також смугасті алтабаси із золотими смугами по кольоровому грунту і різнобарвними “травками” в золотих смугах. Втім, цінувалися алтабаси саме за ефектність металевої поверхні.

Джерело: Славутич Є. Шовкові тканини в костюмах військової еліти і урядовців української козацької держави та їхня тогочасна місцева термінологія.