Цей комплект створено у 2011 році за викрійками з книги Нори Во "The cut of men's clothes. 1600 – 1900". Для пошиття жюстокору та кюлотів я взяла крій комплекту 1775 року (с. 74 - 75), крій жилета - 1760 рік (с. 70). Всі ці речі зараз зберігаються у музеї Вікторії та Альберта, Лондон.

Після масштабування оригінальної викрійки я тільки скоротила довжину по талії - на 4 см, все інше залишила як було. Як підсумок – критично вузька спинка та дуже вузькі рукави. На фотографії все облягаюче і красиво, на практиці - це дуже важко одягати та важко носити. Хоча за моїми спостереженнями та експериментами з фрачними викройками ХІХ століття, спинки вужче чим треба це норма.

Коли надягаєш такий фрак - він просто починає тягнути плечі назад, як медичний коректор постави. Може вся справа у переважно сутулій фігурі сучасних людей? Питання поки що відкрите, але якщо шити на сучасну чоловічу фігуру варто враховувати ці суттєві особливості. Сама викрійка виявилася дуже цікавою, особливо крій фалд, що йдуть назад. Кишені фактично опиняються не збоку а на сідницях, що в принципі також властиво й більш пізднім фракам.

Крій кюлот явно призначений для їзди верхи - задній серединний шов не увігнутий, як на сучасних штанах, а навпаки, опуклий, при цьому кут лінії талії значно вищий. За рахунок цього утворюється значна свобода, але при цьому - неестетично звисаючий мішок на сідницях. Втім, у цій зоні кюлоти прикриті фалдами жюстокору. Спереду утворюється невелике провисання в області клапана, але нижче штанини досить акуратно облягають ноги.

Жюстокор та кюлоти пошиті з червоної костюмної вовни, жилет – з візерунчастого жаккарду. Спинка жилета виконана з більш простої тканини, ніж перед, від шиї до талії йде шнурівка.

Підбір джерел, дизайн, пошиття - Наталя Скорнякова.

Фотограф - Ірина Нікітіна.