Елеонора Кастильська (? - 1244) була дочкою Альфонса VIII Кастильського та Елеонори Англійської (Плантагенет). Вона стала королевою Арагона у 1221 році, а у 1229-му шлюб було розірвано. Після цього Елеонора повернулася до Кастилії, і після своєї смерті була похована в монастирі Лас-Хуельгос, у Бургосі. До нашого часу збереглися два елементи костюма з цього поховання - нижня безрукавна сукня сайя і верхня сукня пелотос, подібна до французького сюрко. Зараз вони знаходяться в експозиції Музею середньовічних тканин у Бургосі, і це – один з найцінніших артефактів для відтворення жіночого історичного костюма епохи Хрестових походів!
Сайя та пелотос Елеонори Кастильської - експозиція у Музеї середньовічних тканин у Бургосі
Нижня сукня сайя пошита з узорчатої шовкової "арабської парчі" зеленого кольору, протканої золотою ниткою, з геометричним та рослинним візерунком. Викройка цього одягу дуже незвичайна - по-перше вона асиметрична. З правого боку спідниці знаходиться клин, що сильно вдається в передню пілку, зліва розташована бічна шнурівка. На виворітному боці шнурівки є стрічка, зафіксована стібками на сукні з регулярними інтервалами. Саме через них і протягується шнур. Взагалі, за версією Марка Карлсона (Marc Carlson, 1996) це не функціональна шнурівка, а просто декор, до того ж стрічки зроблені зі шкіряних смуг.
Сайя Елеонори Кастильської
У будь-якому разі - подібна відкрита частина боковини сукні дозволяла бачити вишиту сорочку, що для середньовічних уявлень про мораль було неймовірно сміливим рішенням. І як ми можемо бачити на мініатюрах з Книги ігор Альфонса Мудрого - ця мода для Іспанії була не поодинокою. Такі вишиті шовком сорочки мали свою назву – "camisas margomadas".
Мініатюра з "Пісенника Альфонса Мудрого"
В Іспанії такі сорочки, вишиті (bordados) та зі шнурівками (cuerdas) були заборонені кортесами Севільї у 1252 році та кортесами Хереса у 1268 році.
Мініатюра з "Пісенника Альфонса Мудрого"
Сорочка Елеонори Кастильської на жаль не збереглася, але думаю що її форма мало чим відрізнялася від викройки сорочки інфанти Марії, яка померла 1235 року. У свою чергу крій цієї речі ідентичний європейським середньовічним камізам – прямокутний стан, вузькі рукави з ластовицями, бічні клини.
Рубаха Інфанти Марії, 1235 рік
По-друге, у цієї сайї дуже дивні пропорції - обхват грудей, так само як і обхват талії, менше 80 см, при цьому обхват стегон звичайний - 92 см. Але найдивніше - це довжина цієї сукні, що становить 197 см (!). Деякі іспанські джерела висловлюють припущення, що така довга сайя могла бути зроблена спеціально для поховання.
Промальовка крою сайї
Пелотос Елеонори Кастильської вважається одною з найстаріших безбоких суконь, що збереглися - століттям пізніше схожий одяг увійде в моду по всій Європі і стане відомий за своєю французькою назвою, - сюрко. Цей пелотос пошитий з тієї ж тканини як і сайя, але по подолу додано ще дві узорчаті смуги.
Пелотос Елеонори Кастильської
Опису цієї сукні практично немає навіть в іспанських джерелах, тому незрозуміло - чи пришиті ці смуги зверху основної тканини, або їх було виткано разом з нею. Спідниця пелотоса дуже широка та довга. Тим не менш, спереду і ззаду вона досягала тільки кісточок.
Фрагмент тканини пелотосу Елеонори Кастильської
Широкий поділ зроблено за рахунок вставки бічних клинів, що добре видно на промальовці нижче. Крім того, можна помітити, що й у сайї, й у пелотоса дуже вузька та неглибока горловина з переднім розрізом, до того ж на пелотосі він довший ніж на сайї. У XIII столітті подібні розрізи часто застібалися на фібулу або гудзик. Як саме застібалися (і чи застібалися взагалі) сайя та пелотос Елеонори Толедської – нажаль, інформація відсутня.
Промальовка пелотосу Елеонори Кастильської
А насамкінець - зображення кількох знатних іспанських жінок у абсолютно фантастичних головних уборах. Щось подібне могла носити й Елеонора Кастільська!
Автор - Наталя Скорнякова.