Коли я взялася за реконструкцію сорочки до строю львівської містянки середини XVII століття то в першу чергу спиралася на цикл вотивних ікон, що зберігається в колишньому монастирі бернардинів у Львові (та який був використаний для створення всього комплекту в цілому).
Рукава та коміри сорочок дуже добре видно в зображеннях повного строю. Але, що особливо цінно, - на деяких вотивних іконах ми бачимо жінок, що знаходяться в ліжку (хворих або вмираючих), одягнених тільки в білу сорочку та білий чепець.
Чудо с прославленою Анною з Фульштина (illustrissima Anna de Fulsztyn). Вотивний образ з церкви св. Андрія (колишній костел бернардинів), Львів.
Отже, які характерні риси жіночої сорочки ми можемо тут простежити:
1. Рукава середньої ширини, тобто не сильно вузькі як це було в XVI і в першу половину XVII сторіччя, але й не сильно широкі
2. Збірки по всій окружності горловини і чітко помітна вузька смужка тканини на якій ці збірки закріплені.
3. Збірки на зап'ясті, досить типова деталь - високі збірки, виконані швидше за все декількома рядами простьобок. Також наявність вузької смужки тканини в якості манжети
4. Контрастні зав'язки на манжетах та комірі - для цього періоду виключно чорного кольору
Що стосується технології розкрою та пошиття - я спиралася на дві італійські сорочки кінця XVI століття, що збереглися в музеях. Зовнішньо вони найбільш схожі на те що ми можемо бачити на вотивних образах зі Львова, та найбільш близькі конструктивно до етнографічних зразків в українському строї - хоча в першу чергу для мене був важливішим збіг по часу, а не пізніша етнографія.
Отже, я вибрала таку схему крою, повторивши конструкцію італійської сорочки з бостонського музею:
- дві деталі корпуса (передня та задня частини);
- два рукави;
- дві уставки;
- дві ластовиці;
- вузькі смужки тканини для манжет та горловини.
Абсолютно всі деталі прямокутні або квадратні, без будь-яких кривих ліній. Тканина, використана для пошиття сорочки, - тонкий білий льон. В першу чергу, ще до збірки, я обробила абсолютно всі зрізи деталей - однаковим способом з вузьким подвійним підгином тканини і закріпленням краю підшивочним швом з виворіту. Історично частина зрізів була кромкою полотна. Її не зрізали, тому край не треба було обробляти. Але в моєму випадку це був стандартний льон шириною 150 см, до того ж сучасна кромка тканини дуже широка і зовсім не пасує для такої делікатної роботи - практично завжди я її зрізаю. Крім того таким же чином (підшивочним швом) був оброблений вертикальний розріз на передній частині.
Після обробки країв всі деталі зшивалися між собою швом "через край" (він же косий обметувальний шов, але дуже, дуже дрібненький). Нижче на двох світлинах можна бачити два варіанти послідовності роботи. В першому уставка вже пришита до корпусу, рукава та спини, вшита ластовиця, але сам рукав ще не зібраний. У другому варианті я навпаки почала з того що зібрала рукав в ластовицею (залишивши незшитою зону в області манжета), а вже потім пришила уставку і з'єднала всю конструкцію з деталями корпусу. У якій послідовності збирати сорочку вам - вирішуйте самі.
Делалі сорочки в процесі зборки - виворіт
Ластовиця, вшита в рукав - виворіт
Зона манжети рукава - виворіт
Ряди стібків для збірок на рукаві - лице та виворіт
Зона зап'ястя рукава з незшитою ділянкою приблизно в 6-7 см. Коли рукав вже зібраний - можна починати робити стібки для збірок. В моєму випадку вийшло 12 рядів стібків з кроком приблизно в 6-7 мм і відстанню між рядами в 4 -5 мм. Дуже важливо щоб всі стібки йшли один під іншим - інакше рівномірних красивих збірок не вийде.
Початок призборювання манжета
Як закінчили робити ряди стібків - беремо за вільні кінці ниток і дуже обережно, без зусилля, починаємо пальцями призбирувати тканину. Коли потрібна ширина манжета досягнута - кожна вільна нитка збірки закріплюється в кромці, кінці що залишилися обрізаються.
Збірки манжета - лице
Кромка манжета набуває дуже характерного вигляду, властивого всім картріджним збіркам.
Збірки з вивороту
Кромка, яку потрібно буде підшити до смужки манжета
Тепер робимо збірки на горловині - тут всього три ряди ниток, кожну горизонталь я закріплювала окремо, тобто це не суцільне кругове простібування. На мал. 12 добре видно вже стягнуту уставку - коли нитки будуть закріплені настане черга збірок на передній частині та спині.
Простьобування на горловині
Призбирана уставка
Я не робила корпус та уставки надто широкими, тому збірки вийшли досить акуратними, плечі майже не пузиряться як це буває на більш широких сорочках, - що загалом схоже на зображення з вотивної ікони.
Повністю призбирана горловина
Горловина з лица та вивороту
Тепер залишилися фінальні роботи - для цього я окремо зібрала вузькі лляні смужки для горловини і манжет (перегнула навпіл, сховала край всередину, підшила через край). На прикладі горловини видно порядок закріплення збірок на такій смужці - спочатку я прихоплювала тільки перегини збірок звернені до лицьового боку сорочки.
З'єднання збірок з обтачною смужкою
Голка входить тільки в зовнішні перегини збірок
Коли лляна смужка пришита по всій довжині, розміщуємо горловину до себе виворотом і йдемо назад, прихоплюючи перегини збірок, звернених на виворіт. Таким точно чином закріплюємо збірки на манжетах рукавів.
Збірки, пришиті тільки з лица - на перегині видно то, що залишилося прихопити з вивороту.
Підшиваємо перегини збірок з виворіту
Коли манжети та горловина готові - обшиваємо дірочки для шовкових стрічок. Спочатку я зробила навісні нитяні петлі, як на італійській сорочці з Бостонського музею. Але коли протягнула в них стрічки і спробувала кілька разів зав'язати і розв'язати - зрозуміла що ці петлі ненадійні. Тому зрізала їх і обшила дірочки, які цілком добре вписалися в вузький манжет 5 мм завширшки.
Тонкого якісного льону для сорочки в мене було небагато, тому я вчинила так само, як робили до мене багато поколінь економних жінок - підшила поділ більш грубою лляною тканиною. Цей горизонтальний шов дуже добре видно на фінальних світлинах. Залишилося ще одне відкрите питання щодо ширини подолу - вона вийшла трохи вужчою, ніж мені б хотілося. Думаю, для нової сорочки я візьму ширші полотнища для корпуса (хоча це може вплинути на форму горловини), або, як варіант, зроблю трапецію донизу.
Робота з джерелами, дизайн, виконання - Наталя Скорнякова.
Автор студійних світлин - Valentin Tsurkan.