Взимку 2017 року я багато експериментувала з історичними викройками з книги The Tudor Tailor. Одним з таких моїх дослідів став ось цей легкий гоун на зав'язках. Зшитий із тонкої чорної вовни, підшитий ллянуою підкладкою, з кишенями в бічних швах, - за своїм призначенням XVI столітті це було легке демісезонне пальто, якщо давати сучасні визначення цьому історичному одягу. Такий гоун одягали на кіртл з жорстким ліфом, укріпленим кісточками.
Особливості крою цього одягу:
- шви розміщені з боків без зміщення на спинку
- плечові шви також знаходяться по лінії плеча, без зміщення на спинку
- середній шов на спині відсутній
- спідниця гоуна - відрізна, спереду є мис
- витачки та рельєфи відсутні
- комір суцільнокроєний
- у бічних швах виконані кишені
На спині гоуна ви можете бачити дивні шви на спідниці, що йдуть від кишені - конструктивно вони тут не потрібні, просто я перешивала цей гоун з іншої речі. Раніше мене такі "неохайності" з погляду сучасного ставлення до одягу дуже засмучували, але потім я достатньо познайомилася з крієм оригінальних речей і почала ставитися до цього лояльніше, - наприклад, дуже схожі шви можна бачити на спинці чорного оксамитового гоуну з Німецького національного музею у Нюрнберзі.
Крій та технологію пошиття я повністю брала з книги The Tudor Tailor. У процесі я слідувала вказівкам авторів книги і зібрала окремо всі деталі з верхньої тканини (чорної вовни), та окремо деталі підкладки (сірий та коричневий льон). Кишені, що складаються з двох деталей, були вшиті у бічні шви на цьому етапі. Після зшивання плечових, бічних та талієвого шва краї гоуна з основної тканини були підвернуті та підшиті.
Окремо я зібрала стрічки для зав'язок зі смуг коричневого шовку, складених навпіл та прихоплених шовковою ниткою через край. Вони були закріплені на передньому зрізі перед тим, як до корпусу підшивним швом була пришита лляна підкладка. Хочу звернути увагу на те, що спочатку я з'єднала підкладку з основою тільки по передньому зрізу (по всій довжині) та лінії шиї, після чого додала один технічний момент від себе, не описаний у The Tudor Tailor – повісила гоун на манекен та закріпила шпильками підкладку та основу по талієвому шву.
Зняла й потайними стібками поєднала їх між собою по цій лінії. І тільки після цього, знову повісивши гоун на манекен, підколола та підшила підкладку по подолу. Як підказує мені мій багаторічний досвід - підкладка спідниці дуже любить поводитися абсолютно непередбачено, і якщо є можливість закріпити її по талієвому шву (а в ідеалі ще й по бокових), - то краще зробити це.
По проймах рукавів підкладка і основна тканина були зметані разом, перш ніж приступити до шиття коротких рукавів я виконала все оздоблення корпусу - смугами все з того ж тонкого коричневого шовку, з відступом від краю приблизно на 1 см. Взагалі, рукави в цьому одязі - найскладніша, і звичайно ж, найцікавіша деталь. Вони зроблені з п'яти шарів, з яких на фотографіях ви бачите лише два. Йдеться про короткі чорні буфи з коричневими буфіками - червоні довгі рукави взагалі конструктивно не з'єднані з гоуном, а кріпляться до пройм кіртла.
Перший шар коротких рукавів - лляна підкладка, потім, між нею та шовковими буфіками, по швах закріплений шар бортівки, що надає рукаву об'єм. У The Tudor Tailor на нього пропонують нашити вертикальні та горизонтальні куліски та вставити в них кісточки, - як на рукавах гоуна з Нюрнберга. В моєму випадку я воліла не ускладнювати технологію, викроївши деталь з лляної бортовки, в пітканні якої вставлено кінське волосся, що чудово тримає об'єм. У фіналі я залишилася цілком задоволена формою, що вийшла. Окремо викроюються та збираються смуги - кожну з них до зколювання з основним рукавом потрібно посадити на підкладку. Потім усі шари зшиваються разом по окату та нижньому зрізу.
Нижній зріз окантовується смужкою основної тканини, яку я також вважала за краще продублювати щільним льоном - щоб уникнути висмикування в цій ділянці кінського волосся. Готовий рукав вкладається і вшивається в пройму, чим міцніше тим краще, після чого необроблені краї, що залишилися, окантовуються смужкою щільного шовку (або будь-якої іншої плотної тканини) - цей варіант завжди кращий, якщо мова йде про кілька шарів тканини (у моєму випадку по проймі їх вийшло сім), і досить часто зустрічається на речах, що збереглися.
Довгі рукави з вишневого шовку з ромбиками декоровані жовтими шовковими нитками швом "назад голку" - так само, як рукави, що зберігаються в Нюрнберзі. Оскільки, як я вже писала вище, конструктивно вони не належать до гоуна, про них буде підготовлено окремий матеріал. І, гадаю, я їх використовуватиму не тільки до цього строю - як втім й сам гоун одягати не тільки до цього кіртлу. Ну а про те як я шила сорочку до цього плаття ви можете прочитати ось у цьому матеріалі.
Підбір джерел, дизайн, пошиття - Наталя Скорнякова.
Фотограф - Ірина Нікітіна.