Ви точно бачили ці ефектні пояси – їх експонують в кількох українських музеях, і вони завжди вражають масивністю та багатством. Та чи знаєте ви, хто їх носив і коли вони взагалі були в моді? Про це читайте далі!
Лицарський пояс
Цей аксесуар, до речі, спрямовує нас до іншої доби. У XIV столітті схожі пояси носили чоловіки по всій Європі, зокрема, лицарі наших земель. У Західній Європі ця мода тривала всього кілька поколінь, але в Польському королівстві та Великому князівстві Литовському їх можна було зустріти ще й у XV столітті.
Епітафія Вержбети із Браніц (фрагмент). До 1425 року. Краківський національний музей. Фото автора.
Навіть у польському рукописі 1532 року Миколая Шидловецького зображено з широким металевим поясом. Але схоже на те, що це – останнє зображення такого аксесуара на чоловікові: в XVI столітті «лицарський пояс» остаточно перекочував у жіночий гардероб! На мініатюрі з цього ж документа його носить ще й одна з жінок сім'ї Шидловецьких. На обох малюнках видно, що це вже інший дизайн, ніж на століття раніше: зникла тривимірність, а накладки пояса набули певної форми – круглі елементи та частини, схожі на пісочний годинник.
Миколай Шидловецький. Рукопис "Liber Geneseos", 1532 рік.
Назва
Навіть у другій половині XVI століття все ще пам'ятали про лицарське минуле металевого пояса. Про це свідчить цитата від 1585 року: «Однак може шляхтянка ходити в золотій парчі, пояс лицарський оперізуючий їй підходитиме» («Seymie neiwieścim» Марцина Бєльського, ст. XI).
Жінка з родини Шидловецьких. Рукопис "Liber Geneseos", 1532 рік.
Але в більш утилітарних документах пояс звався просто й коротко – обруч (або обренч, на польський зразок). Є ще сучасна назва – пшеворський пояс. Вона з'явилася на початку XX століття з легкої руки Маріана Соколовського, мистецтвознавця та колекціонера. Найпримітніше те, що цей тип ременя в Пшеворську ніколи не виробляли, тож далі в тексті будемо використовувати оригінальні слова «обруч»/«обренч».
Місце виробництва
Насправді пояси-обручі виготовлялися в ювелірних майстернях Львова та Кракова, з XVI по XVIII століття. І, згідно з документами, були дуже популярними по всій Речі Посполитій. Згадки про жіночий обренч ми зустрінемо і для польського Сандомежа, й для білоруського Бреста, для українських Луцька, Кременця й Володимира – і це вельми неповний список.
Пояси в Краківському національному музеї. Фото автора.
Конструкція та матеріали
У реаліях XVI століття бляшки на пояс робили найчастіше з позолоченого срібла. Наприклад, Ганна, дружина Лева Лясоти (1585 рік, Луцьк) мала «объручъ срєбрныи позлотистыи з шмалцомъ». Шмалець – це смальта, вона ж емаль. На жаль, я не зустрічала в музейних зборах жодного пояса-обруча з кольоровою емаллю, хоча їх часто згадують в судових справах тих часів.
Пояс із Чернігівського музею. Джерело - https://museum.velizariy.kiev.ua/
Схоже, що срібло, яке використовували для таких поясів, далеко не завжди було високої якості – на екземплярах, що збереглися, наприклад, на поясі з Чернігівського музею, через позолоту часто проступають зелені плями міді, що окислилася.
Накладки пояса з вивороту. Походження – з грабіжницьких розкопок на території України.
Срібні накладки пояса-обруча кріпилися найчастіше на основу з товстої шкіри. На зворотному боці кожної такої деталі були петельки, у шкіряній основі пробивали дірочки, через які ці петлі протягували й фіксували з вивороту ременя шкіряним шнуром.
Накладки, закріплені на шкіряній основі. Річ походить з грабіжницьких розкопок на території України.
Окрім того, між накладками та шкіряною основою часто пришивали шовкові торочки. В інвентарних описах XVI століття вони називалися «стженпками». Це теж новинка – бум на виробництво шовкової галантереї, типу тасьми, шнурів, гудзиків і тих же торочок, розпочався з 1530-х років.
Застібка пояса
Дуже характерна і примітна деталь обренча - масивний трапецієподібний хвостовик. На звороті він мав гак для утримання ремінця, що кріпився до шкіряної основи пояса, але був тонший і мав дірочки.
Хвостовик пояса з вивороту. Річ походить з грабіжницьких розкопок на території України.
Схоже, що ці ремінці часто відривались, оскільки їх практично не зустрінеш на музейних поясах. Саме тому зрозуміти принцип застібки обренча, не побачивши його з вивороту, досить складно. Пряжку, звичайнісіньку й досить скромну, кріпили до протилежної сторони пояса.
Ремінець під хвостовиком обренча. Малюнок Владислава Штольцмана (фрагмент). Джерело - Muzeum Narodowe w Warszawie
Що цікаво – на малюнках і статуях того часу ви не помітите такого масивного хвостовика. Схоже, такий пояс застібався ззаду – як це часто було прийнято в жіночому костюмі століттям раніше, по всій Європі.
Пряжка пояса XVII ст. Джерело - Desa Unicum
Соціальні градації
Срібний із позолотою обренч з'являється в інвентарних описах краківських міщанок уже 1545 року. Можливо, саме в цей час широкі металеві пояси перейшли з костюма шляхтянок у гардероб простолюдинок. Саме пояс-обруч із шовковими «стженпками» носить галичанка Агафія, яка жила в першій половині XVII століття.
Ікона з Агафією (фрагмент). Львівський художній музей. Фото автора.
Проте шляхта теж не поспішала позбуватися «лицарських поясів», принаймні, на тих землях Великого князівства Литовського, які 1569 року стали частиною Речі Посполитої. У Волинських судових актах згадують:
- «одєн обручъ позлотистыи» (1582, Луцьк), що належав княгині Мар'ї Василівні Чаплянці;
- «обруч позлотистыи з ланцужком позлотистым и з шлалцом, в котором сєрєбра гривєн три» (1576, Луцьк), княгині Ганни Путятянки;
- «пасъ обручъ позлотистыи, в которомъ полъторы гривны» (1591, Луцьк) князівни Марини Андріївни Друцької Соколинської.
Пояс на дівочому надгробку з домініканської базиліки у Кракові, друга половина XVI ст. Фото автора.
І це – лише частина поясів-обручів, опис яких ви знайдете в наших судових документах!
Вартість
Краківська гривня в Короні Польській становила приблизно 200 грамів срібла, тобто в поясі Ганни Путятянки було 600 грамів срібла, а в поясі Марини Друцької – 300 грамів. Цікаво, що приблизно стільки й важать набори накладок, що збереглися до нашого часу.
Надгробок сім'ї Дзежговських. Близько 1571 року. Джерело - Rzezba nagrobna na Mazowszu w XVI wieku, Olga M. Hajduk
Завдяки тим самим судовим актам ми знаємо й вартість срібного обренча. Ганна Путятянка оцінювала свій у 15 коп литовських грошей – це приблизно 37,5 польських золотих того самого часу. Але бували й дорожчі пояси: пані Дорота Виждчанка, дружина Григорія Сенюти Ольшанського, оцінила свій «обруч сребрный» у «золотых 50 полских» (1592, Кременець).
Пояс з історичного музею Переяслава. Джерело - https://museum.velizariy.kiev.ua/
Окрім ваги срібла мала значення і якість виконання накладок – пояс з абияк продряпаним візерунком імовірно коштував дешевше, ніж пояс з філігранним литвом і тим паче – з кольоровою емаллю.
Козацький пояс?
Уже в XVII столітті пояс-обруч зникає зі списків майна шляхти, але ще дуже довго зберігається в костюмі простолюду. Багато «пшеворських» поясів датуються XVIII і навіть XIX століттями, а виготовляти їх могли вже не зі срібла, а з дешевої латуні.
Ті пояси, що зберігаються в українських музеях, часто підписані як козацькі. Ба більше, відомі імена їх імовірних господарів. Наприклад, пояс з Чернігівського музею пов'язують з ім'ям Якова Острянина, який загинув 1641 року, ще до повстання Богдана Хмельницького.
Пояс, датований 1700-ми роками. Джерело - Muzeum Śląskie w Katowicach
Проте постає питання: чи справді козаки носили подібні пояси? Адже козаки на той момент були частиною соціуму Речі Посполитої й не могли не знати про «старомодність» та належність пояса-обруча до жіночого гардеробу! На всіх портретах XVII століття і шляхта, і козацькі старшини зображені з зовсім іншими типами металевих поясів, притаманних саме періоду Хмельниччини.
Пшеворський пояс з позолоченої латуні, XIX століття. Джерело - Muzeum w Przeworsku
Я не виключаю, що в майбутньому на це питання можна буде точно відповісти, вивчивши докладно описи майна козацької старшини. Наразі єдиним фактом, який опосередковано підтверджує перекочування обренчів назад у чоловічий гардероб, є їхня довжина – для знайдених в Україні вона нерідко становить 90-100 см! Утім, хто сказав, що на той час не було жінок «плюс сайз»?
Автор - Наталя Скорнякова.
|
Версия статьи на русском доступна в НАШЕМ МАГАЗИНЕ Все деньги, вырученные от продажи, будут направлены на помощь ЗСУ |