1518 року італійка Бона Сфорца приїжджає до Королівства Польського і стає дружиною Сигізмунда Старого. В її посагу - понад сто сорочок. Рукави тридцяти з них декоровані різнобарвними шовками, манжети інших двадцяти додатково вишиті золотом.
Навряд чи королева дуже здивувала оточення своєю вишитою білизною - на той момент уся Європа вже понад двадцять років була охоплена новою модою. І, звісно, вишиті сорочки носив також польський король, її чоловік.
Ганс фон Кульмбах. Король Сігізмунд Старий (фрагмент).
Стрімкому поширенню цього тренду всією Європою сприяли два фактори - поява перших друкованих книг із взірцями узорів та створення зразків вишивки, семплерів.
Фрагмент семплера, 1500-1550 роки. Походження - Німеччина. Зберігається в музеї Вікторії та Альберта.
Вишивали лляну білизну жінки - іноді як найняті фахівчині, але частіше - як досвідчені любительки. У XVI столітті вміння вишивати було очікуваною частиною виховання для жінки шляхетного походження. Крім того, дуже активно вишивали в монастирях, що й не дивно, адже черницями дуже часто ставали жінки зі шляхти.
Сторінки з книги Йохана Шенспергера, 1523 рік
І, звичайно ж, поширення нових стилів і технік пов'язане з появою доступних книг зі схемами вишивки. Першу таку книгу опублікував Йохан Шенспенгер в Аугсбурзі ще до 1523 року. За цим виданням пішли інші - в Німеччині, в Італії, у Франції й Англії. Вміст багатьох із них був міксом старих та нових узорів, зібраних як з локальних ресурсів, так і з екзотичних. Через те, що ці схеми передруковували по всій Європі, визначити, звідки походив той чи інший візерунок, вкрай складно. Але щодо деяких є більш-менш достовірна інформація.
Геометричний стиль
Наприклад, вишивку подвійним стібком “уперед голкою” завезли з ісламського Єгипту, де вона була звичною з раннього середньовіччя. Хоча досі не дуже зрозуміло, чи сталося це проникнення через Іспанію разом з Катериною Арагонською, першою дружиною Генріха VIII, чи якимось іншим шляхом. Утім, появу в Англії подвійного стібка "вперед голкою", виконаного чорним шовком, приписують саме Катерині. А вже 1527 року у книзі Петера Квентеля його називають "іспанським стібком".
Ліворуч - замальовка вишивки на рантуху початку XVII століття (за Гутковською-Рихлевською). Праворуч - семплер із Сілезії (фрагмент). XVII століття, Варшавський національний музей
Цей стиль проник і в землі Речі Посполитої - саме таким стібком вишитий рантух початку XVII століття з Краківського національного музею та частина узорів на зразку з візерунками з Сілезії, який зараз зберігається у Варшаві. Більш традиційний для Європи варіант, що був поширений ще в часи середньовіччя, - геометричні узори лічильною гладдю. Саме такий декор бачимо на сорочці 1520-х, що належала угорській королеві Марії Габсбурзькій.
Вишивка на сорочці Марії Габсбургської, 1520-ті роки. Національний музей у Будапешті
Ще один популярний стібок - знайомий усім хрестик, - звичайний, подвійний та косий (ретязь). На тому самому відшитому зразку з Сілезії частина геометричних узорів вишита хрестиком, а частина - сполученням хрестика з "іспанським стібком".
Семплер із Сілезії (фрагмент). XVII століття, Варшавський національний музей
Дуже характерні геометричні орнаменти можна побачити на фартухах і сорочках українських корчмарок. Це могла бути решітка з ромбів із крапками, або та сама решітка, але з хрестиками на перетинах. Однак у випадку з такими схематичними зображеннями варто завжди бути обережними в припущеннях - такий узор, цілком імовірно, міг бути витканий, а не вишитий. Що цікаво, цей стиль характерний і для німецьких фартухів 1560-1580-х років.
Ліворуч та в центрі- українські корчмарки на іконах другої половини XVI століття. Праворуч - німецька дама, 1575 рік.
Арабески та морески
З середини XVI століття стали дуже модними дизайни для вишивки, що базувалися на "моресках". Вони поширилися завдяки книгам “Le Livre de Moresque” Ремі де Гормона (1546 рік) та “Morysse and Damashin” Томаса Гемінуса (1548-1555 роки). Ремі де Гормон стверджував, що він намагався надати клієнтам найкращі схеми, які зміг знайти, – старовинні й сучасні, італійські, французькі, німецькі та з країн Леванту.
Сторінка з книги Ремі де Гормона, 1546 рік
Щось подібне можемо побачити на хустці Ізабелли Ягелонки, дочки Бони Сфорца. А ще - на фартуху корчмарки, хоча в цьому випадку малюнок настільки схематичний, що це може бути як арабеска, так і натуралістичний стиль, котрий теж увірвався в моду в ці роки.
Ліворуч - Ізабелла Ягелонка, Збірка Чарторийських, Краків. Праворуч - корчмарка на іконі другої половини XVI століття, Олеський замок.
Янголи, гвоздики та котики
Натуралістичний стиль, що з'явився майже одночасно з моресками, для мене є найцікавішим. Як і в інших випадках, тут переплелися Схід і Захід, стародавні традиції та нові тренди. З Туреччини запозичили мотиви гвоздики, тюльпана й граната, з Італії - путті та янголів. Щодо сов, котиків, павичів, равликів і метеликів - схоже, що тут надихалися книгами “L’Histoire de la Nature des Oyseaux” Пьєра Белона (1555 рік) та “Historia Animalum” Конрада Герснера (1551 рік).
Ліворуч - сторінка з книги “L’Histoire de la Nature des Oyseaux” П'єра Белона, 1555 рік. Праворуч - вишивка на жіночому лляному жакеті 1615-1620-х, Англія
Мотиви з різноманітною живністю взагалі дуже типові для вишивки пізньої єлизаветинської епохи, але схоже, що до земель Речі Посполитої ця мода не дійшла. Натомість у цей самий час на наших рантухах і хустках забуяли турецькі гвоздики та тюльпани, гранати й індійські огірки, виноград і пуп'янки квітів. Для такої художньої вишивки використовували найрізноманітніші техніки - контури робили "іспанським стібком" та стебловим швом, для заповнення внутрішніх фрагментів використовували гладь і шов "по письму", тобто простий дрібний стібок "уперед голкою" в шаховому порядку.
Фрагмент вишитого рантуха. Перша половина XVII століття, Краківський національний музей
Найцікавіше те, що цей східний стиль підкорив і Західну Європу - на англійських сорочках котики та метелики вишиті поміж гвоздик, а італійську білизну прикрашають не тільки пташки й путті, але й грона винограду та гранати.
Ліворуч - фрагмент вишивки на англійській сорочці, 1630-ті. Праворуч - фрагмент вишивки на італійській сорочці, 1600-ті
Антропоморфні фігури - янголи, путті й міфічні створіння - набагато частіше прикрашають не сорочки та чепці, а фартухи, хустки, постільну й столову білизну. Їх вишивали кількома техніками - наприклад, скатертина (оbrus) королеви Анни Ягелонки, яку вона 1575 року подарувала каплиці Сигізмунда, вишита хрестиком.
Вишивка на скатертині (obrus) Анни Ягелонки (фрагмент), до 1576 року. Варшавський національний музей
Те, що цей стиль походить з Італії, дуже добре підтверджує факт, що центральний фрагмент вишивки з янголами й левами взято з книги “La vera perfettione del disegno di varie sortii”, виданої у Венеції 1567 року. Тільки голову оленя замінили на ягелонського орла, та янголи набули деякої вгодованості :)
Сторінка з книги “La Vera Perfettione del Disegno di varie sorti di recami”, 1567 рік. Музей Метрополітен, Нью-Йорк
Для італійських зразків в такій самій стилістиці більш притаманні інші техніки - вишивка "іспанським стібком", який в Італії мав назву punto scritto, та вишивка по сітці, філейній або створеній витягуванням ниток з тканини. Схоже, що на наших теренах така техніка вишивки теж була відома - 1595 року в брацлавськго каштеляна Василя Загоровського вкрали "товалню рубъковую на сажєнъ вдолъжки, на сєтъцє чирвонои кармазыновои, золотомъ, срєбромъ и розными єдвабами вышиваную".
Зразок італійської вишивки XVI століття. Музей Метрополітен, Нью-Йорк
Товалня - це різновид скатертини, що теж походить з Італії. Власне, саме слово - це змінене італійське tovaglia. “Сєтъка чирвоная кармазыновая” - це або філейна сітка, сплетена з шовкових ниток, фарбованих у червоний кермесом, або сітка "по видергу", коли частину лляних ниток витягували, а ті, що залишились, обплітали шовком, - як на зразку італійської вишивки з музею Метрополітен.
Фрагмент вишивки на італійській сорочці кінця XVI століття. Музей Метрополітен, Нью-Йорк
За судовими описами складно сказати, якими саме узорами вишили скатертину пана Загоровського, але це точно була дуже коштовна річ - ми знаємо її вартість, 5 коп литовських грошей, і знаємо, що вишивку по сітці виконали золотими, срібними й додатково шовковими нитками різних кольорів. Можна припустити (звісно, дуже обережно), що це було щось середнє між зразком італійської вишивки по сітці й вишивкою на італійській же сорочці кінця XVI століття з музею Метрополітен.
У другій частині статті ми більш детально поговоримо про нитки якими вишивали, ще трохи про техніки вишивки та наведемо набагато більше цитат з документів Речі Посполитої XVI та початку XVII століття.
Автор - Наталя Скорнякова.