Такі сукні носили в Англії за часів Анни Болейн. Костюм створений за матеріалами книги The Tudor Tailor і складається з сорочки, нижньої сукні кіртл та верхньої сукні гоун. Декольте та манжети сорочки прикрашені вишивкою "чорним по білому", що була в моді у першій половині XVI століття.

Дуже цікава конструкція кіртла, що являє собою комбінацію корсета та спідниці. Ті деталі кіртла що видно при надітому гоуні (передня частина спідниці, задня нижня частина спідниці, лямки та лінія декольте) пошиті з шовкової тафти. Ті, що не видно (більша частина ліфа спереду та ззаду, задня верхня частина спідниці) - з лляного полотна.

Шийний виріз має форму каре спереду та трикутника ззаду - такий крій не дозволяє спадати лямкам сукні з плечей. Передня частина ліфа повністю посаджена на кісточки, схема їхнього розташування взята з відомого pair of bodies Доротеї Сабіни фон Нойбург. На спинці кісточки відсутні, спідниця спинки закладена великими складками. Шнурується кіртл з боків.

З шовкової тафти пошиті також зйомні рукави, що прив'язуються зсередини до рукавів гоуна - це створює ілюзію однієї суцільної сукні. Тонка тканина сорочки спеціально витягується на стику країв рукавів.

Верхня сукня розрізна спереду. Вона пошита з взорчатого жакарду з характерним для епохи Відродження малюнком тканини. Дуже характерна для першої половини XVI століття форма і драпірування рукавів гоуна, що дістали назву "рукави янгола". При такому крої рукав робився вузьким у плечі та сильно розширеним у своїй нижній частині. Надлишок довжини підвертався і закріплювався на плечі, демонструючи багату підкладку - хутро взимку, оксамит або шовк для літньої сукні.

Гоун шнурується спереду. Щоб тканина не призбирувалася в зоні шнурівки з обох боків вставлені кісточки. Коли сукня вже надіта шнурівка закривається пластроном, закріпленим на ліфі шпильками. Спереду спідниця гоуна практично не має складок, - всі вони зібрані ззаду, так само як і на спідниці кіртла.

Підбір джерел, дизайн, пошиття - Наталя Скорнякова.

Фотограф - Ольга Тарнавська.